Секс-файли Wikileaks. Як за два перепихони Інтерпол починає полювати на Ассанджа по цілому світу
Інфопорн // 09.12.2010
Зимовий ранок у глушині Скандинавії та глухий подзвін церковних дзвонів у містечку Енкопінг. По кому подзвін – по засновнику Wikileaks Джуліану Ассанджу?
До сьогодні це невеличке промислове містечко за 40 кілометрів на захід від Стокгольму було найкраще відоме – та й узагалі відоме – як місце народження розвідного ключа.
Проте відтепер його значно з більшою готовністю – як мінімум, уряд Сполучених Штатів – уявлятимуть як місце, де Джуліан Ассандж зробив катастрофічну помилку.
Жертва підстави? Джуліан Ассандж заперечує звинувачення у статевих злочинах, наполягаючи, що секс із жінками, що його звинувачують, відбувався за їхньої згоди
Саме тут, у квартирі на першому поверсі унилої багатоповерхівки, головний винуватець витоку понад чверті мільйона таємних дипломатичних зведень США переспав із шанувальницею, з якою щойно перед тим познайомився на семінарі. Вона після цього поскаржилася до поліції.
Внаслідок цього Ассанджу погрожує кримінальне переслідування – й можливо, цугундер. Інтерпол із готовністю видав міжнародний ордер на арешт.
Стокгольмська поліція дуже хоче допитати засновника Wikileaks із приводу можливого згвалтування жінки та окремих обвинувачень з боку ще однієї шведської шанувальниці, з якою Ассандж водночас також мав курортний роман. Проте над доказами висить велетенський знак запитання. Багато людей вважають, що 39-літній австралійський журналіст є жертвою брудної кампанії уряду США.
Вони стверджують, що вся ця низька справа – звичайнісінька sexfalla, що у вільному перекладі зі шведської значить «тупорила підстава».
Втім, очевидним залишається одне: в центрі історії – складні закони Швеції про згвалтування.
Так звана «Джесіка» й так звана «Сара» стверджують, що Джуліан Ассандж їх домагався. Що тупо з огляду на те, що це вони домагались його – проте вони ж жінки, ага.
За допомогою багатьох джерел, включно з поліцейськими допитами, почнемо складати докупи події, які призвели до арешту Ассанджа – начебто на замовлення Стокгольма, а не Вашингтона, в якому один американський політик уже закликав стратити засновника Wikileaks за «шпигунство».
Наша історія поалась 11 серпня 2010 року, коли Джуліан Ассандж прибуває до Стокгольма.
Його запросили як головного доповідача на семінар про «війну та роль ЗМІ», організовану центром Рух Лівого Братства.
Зв’язковою стала жінка-партієць, яку ми назвемо Сара. Як відомо, її справжнє ім’я за законом треба приховати – хоча тільки дурний не знайде в гуглі, що насправді її звуть Анна Ардін, і про вже неї навіть є стаття на Вікіпедії. Стьобна, звісно. Може, потруть.
Професорка університету, викладач фемінізму, автор опусу «Як законно помститися колишьому коханцеві».
Сексапільна блондинка, «Сара» вже була відома раніше як «радикальна феміністка». До своїх тридцяти з гаком вона встигла поїздити по цілому світу, стежачи за найбільш модними справами. Таких багатих активістів із багатих країн часом називають «туристи за права людини».
Будучи аспіранткою місцевого університету, вона не тільки була протеже радикальних феміністичних наукових кіл, але й займала почесну позицію «поліцмейстера зі статевої рівності в університеті». Боротись із мужиками-козлами в усіх формах було її професією.
Сара й Ассандж до того не зустрічались. Але в цих наших інтернатех і по скайпу вони домовилися, що почесний гість зможе ночувати в Стокгольмі в її затишній маленькій квартирці в центрі міста. Вона стверджувала, що до дня самого семінару її самої в місті не буде.
Ну, те що сталося за наступні кілька днів, не тільки проливає яскраве світло на цінності двох жінок-феміністок, але й показує: навіть якщо засновник Wikileaks невинний у кримінальному плані – то вже точно він любить перепихнутись із ким не попадя, і точно любить поюзати власну славу. В цьому він схожий на будь-яку рок-звізду.
Звичайно ж, його зустрічі – це завжди важлива соціальна справа, й тусується він зі схожими за поглядами людьми, які, поза всяким сумівом, на нього фапають.
Того четверга він тусив у Кафе «Бейрут» у Стокгольмі, обідаючи з товаришами-прихильниками «відкритого уряду» й одним американським журналістом.
Наступного дня Сара повернулася в місто – на добу раніше, ніж обіцяла.
У свідченнях, які вона пізніше зробить у поліції, Сара скаже: «Він (Ассандж) був у мене вдома, коли я приїхала. Ми трохи поговорили й вирішили, що він може залишитись у мене».
Парочка вийшла повечеряти разом у ресторанчик поблизу. Потім вони повернулися до її квартири й тут же переспали. Обоє не заперечують, що гандон при цьому порвався – епізод, який, як ми побачимо, пізніше отримає історичне значення.
Але нічого. Наступного дня це стосункам парочки аж ніяк не зашкодило. Сара навіть влаштувала для нього вечірку в суботу.
Проте того-таки дня Ассандж виступив на своєму семінарі у шведській профспілці. В першому ряду в залі, в ненав’язливому гламурному рожевому светрику, сиділа мила дівчинка двадцяти з чимось років. Її можна кілька разів побачити на роликах на Ютубі, знятих того дня.
Частина перша – їх там 5 штук
Назвемо цю дівчинку Джесіка – хоча кожен їжак уже давно знає, що її звуть Софія Вілен і їй 26 років. Фотограф, подруга Сари-Анни Ардін. Також фапала на Джуліана. Родом із Енкопінга.
Джесіка-Софія Вілен пізніше скаже поліції, що вперше вона побачила Ассанджа по телевізору за кілька тижнів до того. Він здався їй «цікавим, мужнім і гідним захвату». Внаслідок цього вона, як малолітня фанатка за рок-звіздою, почала стежити за життям Джуліана. Так Джессіка й дізналася, що її кумир відвідає Стокгольм – і тоді зв’язалась із Рухом Братство, щоб стати волонтеркою й допомогти на семінарі. Її не взяли. Тоді вона вирішила все одно прийти на семінар. І всі півтори години, що Ассандж виступав – фотографувала його, фотографувала, фотографувала.
Власне, Джесіка та Сара – ну та, перша жінка – познайомилися під час цього семінару. Вони не були подругами, як пишуть у цих ваших інтернетах.
Але менше з тим. Наша юна Джесіка крутилася поруч, щоб звізда її помітила. Проте Ассандж пішов із мужиками бухати (між іншим, у нього є дитина: подружка залетіла від нього років двадцять тому, коли австралієць був молодий і недосвідчений).
А далі джерела розходяться. Одні кажуть, що юна Джесіка сама напросилася піти слідом за ним, як песик. Інш стверджують, що Ассандж таки помітив сіськи під гламурним рожевим светриком і запросив її приєднатися. Ну гаразд, може, й не через сіськи, а з увічливості.
Але в будь-якому разі, потім Джесіка цілий вечір щосили намагалася привернути увагу Ассанджа до себе.
Пізніше вона скаже поліції, що коли Ассандж у ресторані обійняв її за плечі, «мені це полестило. Було очевидно, що він фліртує».
І всьо завєртє… Після обіду парочка пішла в кіно. За словами Джесіки, це було «інтимно» - що б вона не хотіла цим сказати. Потім вони пішли в парк, де Ассандж назвав її «привабливою».
Але йому все ж треба було піти від неї на «лангустову вечірку» - традиційну шведську літню вечірку. І зазначте, знову ж побухати.
Джесіка запитала, чи можуть вони ще раз зустрітися. «Ну звісно», - відповів її супергерой. Вони розпрощались, і вона поїхала назад зі Стокгольма в свій Енкопінг. А він узяв таксі додому до Сари – на оту саму лангустову вечірку, яку Сара для нього і закатала, як було зазначено вище. Джуліан, звісно, казьол – але зазначте: дивно, що Сара робить вечірку для чувака, проте пізніше йде до поліції з приводу гандона, який порвався за день до того.
Проте це тільки одна з багатьох нестиковок у справі обвинувачення засновника Wikileaks.
Через кілька годин після того, як вечірка відшуміла, Сарочка написала у свій Твіттер: «Сидимо надворі… замерзаємо, зате з найкласнішими людьми на світі. Це круто». Пізніше вона, звичайно, потре цей твір – як і багато інших. Проте кеш гугла пам’ятає все, тож їй це не допомогло. Правда, Інтерполу начхать на такі дрібниці.
Джуліан, зі свого боку, під час вечірки подзвонив Джесіці. А та через кілька годин уже хвалилася своїм подружкам, що фліртувала з самим Ассанджем. Подружки, відповідно до поліцейських допитів, порадили їй хапати цього мужика за яйця.
Отак і сталося, що в понеділок – через два дні після того – Джесіка подзвонила Асанджу, й вони домовилися зустрітись у Стокгольмі. Там вони домовилися поїхати до неї додому в Енкопінг. Але у зірки не було грошей на квиток на поїзд – а кредитку він використовувати не хотів, бо тоді б «вони його вистежили» (Ассандж, мабуть, мав на увазі ЦРУ чи ЗОГ).
Ну і Джесіка купила квитки обом.
Аякже – вона захопила в свої обійми найбільш знаменитого активіста на світі! Словом, приїхали вони до неї у квартиру і перепихнулись. Як сама вона стверджує в поліції, Ассандж одягнув гандон. Цього разу нічого не порвалося. Наступного ранку вони знову зайнялися коханням – але тепер він не вдягнув презерватив. І це була його трагічна помилка.
Пізніше Джесіка скаже, що її засмутило, коли він відмовився вдягнути кондом, хоча вона його просила. Тим не менш, вона йому дала.
І знову маємо «бабка надвоє сказала». Це що – справді згвалтування, статеві домагання, незаконне примушування?
Тим більше, що наступного ранку, в вівторок, парочка дружньо вийшла на спільний сніданок, а Ассандж, після її томних поглядів, пообіцяв тримати з нею зв’язок. Потім він повернувся до Стокгольма – за квиток знову заплатила Джесіка.
Те, що сталося далі, важко пояснити. Найімовірніша інтерпретація полягає в тому, що перепихон на одну ніч викликає потім жаль. Особливо у малолітніх сцикух.
Джесіка почала переживати, що вона підхопила венеричну хворобу чи, ба, навіть завагітніла. Отут і починається Санта-Барбара. Вона вирішили подзвонити – за законами мелодрами – отій Сарі, з якою познайомилася на семінарі та в якої саме жив Ассандж. Ну, і по телефону, як це буває, бовкнула, що трахнулась із Джуліаном без презерватива.
Тоді Сара сказала, що теж переспала з Джуліаном.
Ну і, канєшно, в результаті козлом виявився мужик. Спочатку все було, як у нормальних людей – тобто істерики, але без поліції. Сара подзвонила знайомому Ассанджа та сказала, щоб той вимітався геть із її квартири. Сам Ассандж, до речі, стверджує, що вона сказала, що він має на це три дні – до п’ятниці.
Що відчувала Сара, дізнавшись про те, що чоловік, із яким вона переспала за три дні до того (зазначте: потім вони не продовжували), переспав із іншою жінкою? Лють? Ревнощі? Бажання помститись? А може, її просто засмутило те, що може почувати більш малолітня жінка.
Обміркувавши варіанти кілька днів, у п’ятницю, 20 серпня, обидві жінки вдалися до радикальних дій.
Вони разом пішли до поліцейської дільниці та сказали, що їм потрібна порада. Джесіка – тоді тільки вона, молодша – хотіла зробити офіційну скаргу на Ассанджа.
Тоді вона хотіла просто дізнатися, чи можна змусити Ассанджа пройти тест на ВІЛ/СНІД. А Сара, як загартований у боях феміністичних товариш, просто прийшла підтримати Джесіку. Проте розповіла й про те, що сталося між нею й Ассанджем за тиждень до того.
Зі свого боку, шведська жінка-поліцейський – імовірно, через саботаж з боку Ассанджа з першим гандоном і відмовою вдягти його в другому випадку – вирішила, що обидві жінки є жертвами. Що Джесіку згвалтували (отакої!), а Сара зазнала сексуального насильства (отакої!).
Був вечір п’ятниці. Викликали чергового з прокуратури – Марію Кьєльстранд. Також жінка.
Прокуроp погодилася, що Ассанджа слід шукати за підозрою у згвалтуванні.
Наступного дня Сару допитали ще раз, посиливши при цьому звинувачення проти Асанджа у неприйнятній сексуальній поведінці. Того вечора детективи вже намагалися знайти його і обшукали злачні місця Стокгольма – проте безуспішно.
В неділю вранці про те, що сталося, вже дізналася преса. Найбільш імовірно, що інформація «просочилася» не сама собою.
За деякими даними, ображені жінки як варіант обговорювали можливість зв’язатись із якимсь таблоїдом, аби побільше насолити Ассанджу.
А влада – що б це не значило – відразу зрозуміла, що у них в руках є нарешті справа проти цього мудака, який їх уже завдав стільки болю в дупі. Тож документи МИТТЮ полетіли до генерального прокурора.
А та відразу відмовилася від звинувачення в насильстві. ОППА!
На думку генерального прокурора (теж жінка), те, що сталося, не є злочином. Навіть за шведськими законами – ну максимум проступки несерйозного рівня.
Проте справа вже почала виходити з-під контролю.
Сара, запекла феміністка, почала трендіти таке: «В обох випадках секс відбувався за згодою сторін спочатку – проте потім перетворився на наругу».
Відкидаючи звинувачення в тому, що це підстава, спеціально розроблена, щоби прищучити Ассанджа, наша Сара додала: «Ані Пентагон, ані будь-хто інший тут ні до чого. Відповідальність за те, що сталося зі мною й іншою дівчиною, лежить на чоловікові зі збоченим поглядом на жінок, у якого проблеми з тим, щоб прийняти слово «ні».
Зазначимо: слова «ні» досі не було і в натяках – проте наша запекла феміністка починає говорити своїми феміністичними штампами.
Потім обидві жінки поспілкувались із Клаесом Боргстромом – так званим «гендерним юристом», який є чільним активістом кампанії за розширення юридичного визначення згвалтування заради того, щоб притягти до суду більшу кількість гвалтівників. А той вирішив додатково пропіарити свою справу та пропіаритися сам на такій відомій особистості.
Результат: уже наступного місяця, в вересні, влада Швеції знову порушує справу, раніше закриту за відсутністю складу злочину. Ну а там і тиск з боку інших держав – і за отаке вилами по воді шите звинувачення Інтерпол оголошує міжнародний розшук Ассанджа за «статеві злочини».
А Швеція, як ми знаємо, має договір про екстрадицію зі США.
Отакі-от пироги.
Для того, щоб іще раз оцінити надійність свідчень «жертв», наостанок процитуємо уривок зі згаданого вище опусу нашої Сари – Анни Ардін. Вона його потім потерла зі свого блогу – проте ж, як відомо, кеш гугла знає все. Тепер опус знову стоїть на старому місці.
Це твір про «7 кроків законної помсти», й він описує, як жінкам слід за допомогою судів мститися невірним коханцям».
У кроку 7 сказано: «Обов’язково зробіть так, щоб ваша жертва страждала так само, як ви».
А Wikileaks тим часом продовжує публікувати засекречені американські документи, які щодня спричиняють проблеми уряду США. Та й не тільки йому.
Так, Джуліан Ассандж однозначно відповідальний за лавину політичних викриттів. А от чи винний він у статевих злочинах, іще треба подивитися. Проте чим більше ми дізнаємося про справу, тим більше відчуваємо, що, на відміну від церковних дзвонів у Енкопінгу, звинувачення просто-на-просто не звучать правдиво.
Річард Пендлбері, Daily Mail
Адаптований переклад і доповнення: Артем Чапай
(запозичено з http://infocorn.org.ua)
+бонус
Невеличке інтерв'ю Ассанджа незадовго до його аресту в Англії (з субтитрами російською)
Сообщения
Комментариев нет:
Отправить комментарий