Последняя надежда Украины

Обращение предпринимателей:

Дорогі співвітчизники! Ми, підприємці малого і середнього бізнесу, звертаємось до Вас за загальнонаціональною підтримкою. Нова влада виявилася ворожою до свого народу. Усі їхні передвиборні обіцянки виявилися брехнею. Вони з перших кроків своєї діяльності працюють на знищення та поработіння нашого народу. Вони посміхаються нам з телеекранів і безсоромно брешуть, що нібито піклуються про народ. Ми це ті ж вчителі, лікарі, інженери та робітники заводів і фабрик, які у 90-ті роки, коли країна була у глибокому дефолті, а керівники розкрадали радянське майно, із «кравчучками» вийшли на ринки, рятуючись від злиднів. Ми це ті, кого грабували, калічили та вбивали рекетири та бандити. Ми це ті, хто брали кредити на кабальних умовах у вітчизняних банках. Ми ніколи не надіялись на владу і не просили допомоги. Ми просили не заважати. В той час, коли в країні панує бідність, малі пенсії і зарплата, можновладці навязують країні думку, що в цьому нібито винні саме підприємці, що насправді не відповідає дійсності. Адже малий та середній бізнес це 1000000 самозайнятих підприємців, чесних платників податків і роботодавців та ще три мільйони робочих місць. Ми це останній прошарок незалежних людей в Україні і саме наша незалежність лякає владу. Прийняття податкового кодексу це рейдерське захоплення партією влади єдиного сектору економіки, який їм ще не належить. Тому ми звертаємось до вас не лише як підприємці, які два місяці просиділи під стінами Верховної Ради і не дочекалися відповіді від наших «народних» обранців; не як «темні» затуркані люди, які не вміють читати. Ми звертаємося до вас як такі самі громадяни нашої країни, до яких прийшла черга у «чорному» списку цієї злочинної влади. Влади, якій так вигідно ділити нас на україномовних та російськомовних, східних та західних, синіх та червоних, підприємців та пенсіонерів. Вони хочуть розділити нас, щоб кожного зокрема поставити на коліна та «приватизувати». І тому вони спочатку поставили на коліна свободу слова, а ми не стали на її захист і тепер вони вільно маніпулюють нашою думкою. Потім вони взяли під свій контроль судову систему, щоб позбавити нас права на захист. І ми знову промовчали. Далі вони переписали «під своє замовлення» Конституцію України і наділили себе правом робити це коли завгодно і як завгодно. І ми знову змирились з цим. А тепер їх злочинні руки піднялися не просто на малий і середній бізнес, а на той прошарок населення, який ще їм непідконтрольний. І сьогодні вони за крок до цього. Якщо ми промовчимо знову, то вони отримають остаточно перемогу і знищать нашу свободу, знищать кількамільйонну армію людей, які здатні захистити не тільки себе, але й все громадянське суспільство. А тоді вже ніхто і ніщо не завадить їм бездумно та похапцем вирішити ще чиюсь долю: підняти пенсійний вік, зробити 12-годинний робочий день, позбавити нас права голосувати, говорити, думати. Зрозумійте, що Податковий кодекс це лише ланка у ланцюгу їх спланованих дій по підвищенню цін, збільшенню вартості комунальних послуг, продуктів харчування та товарів, а з 1 січня узаконеною можливістю відбирати у вас домівки. Вони готові здати не лише економічні інтереси України, але й знищити наше громадянське суспільство, знищити нас з вами. Прийшов час сказати: «Ні свавіллю, беззаконню, бандитизму! Так європейським цінностям!» Ми звертаємося до всіх людей України, яким не байдуже майбутнє своєї країни, своїх дітей! Сьогодні не можна мовчати! Треба діяти! Завтра буде пізно! Єднаймося! Усі разом до Києва! Доведемо своїми діями, що ми гідні кращої влади, кращого майбутнього! Гуртуємося 22 листопада 2010 року Київ, вул. Банкова Адміністрація Президента України

Національна координаційна рада

Как же прав Кузьма!!!
Это, вероятно, последняя надежда Украины не быть раскатанной по асфальту "известными экономистами из Донбасса".

Ржавая вода

Красной жар-птицею, салютуя маузером лающим,
Время жгло страницы, едва касаясь их пером пылающим.
 
 
 Но годы вывернут карманы - дни, как семечки,
 
 Bалятся вкривь да врозь.
 
 А над городом - туман. Xудое времечко
 
 C корочкой запеклось.
 
Черными датами, а ну еще плесни на крышу раскаленную!
Ox, лили ушатами ржавую, кровавую, соленую.
 
 Годы весело гремят пустыми фляжками,
 Выворачивают кисет.
 Сырые дни дымят короткими затяжками
 В самокрутках газет.
 
Под водопадом спасались, как могли, срубили дерево.
Ну плот был что надо, да только не держало на воде его.
 
 Да только кольцами года завиваются
 В водоворотах пустых площадей.
 Да только ржавая вода разливается
 На портретах великих дождей.
 
Но ветки колючие обернутся острыми рогатками.
Да корни могучие заплетутся грозными загадками.
 
 А пока вода-вода кап-кап-каплею
 Лупит дробью в мое стекло.
 Улететь бы куда белой цаплею!
 Обожжено крыло.
 
 Но этот город с кровоточащими жабрами
 Надо бы переплыть...
 А время ловит нас в воде губами жадными.
 Время нас учит пить.

Чому ж на небi так мало сонця стало...?

...без cлів, батьківщина...(((